Hm Вона носила квіти в волоссі, A# І ними грався він і ще вітер. D/A Здавалося, давно вже дорослі, G#m7-5 Але кохали щиро мов діти. Відчинені серця, щирі очі, Таких не так багато є в світі. Лилися сльози щастя щоночі, Обіцянки назавжди любити. Будиночок на розі двох вулиць, Паркан плющем осіннім завитий, Здавалося, дощі схаменулись, Здавалося, завжди буде літо. Лише один дзвінок телефону, І варто тільки їм захотіти, Повіяло теплом з-за кордону, А одже неодмінно летіти. Припев: Hm Hm7/A G#m7-5 G F#7 Не обіцяй назавжди, не обіцяй навічно, Hm Hm7/A G#m7-5 G F#7 Де твоє-моє завтра у скронях вітер свище. Hm Hm7/A G#m7-5 G F#7 Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба, Hm Hm7/A G#m7-5 G F#7 Hm Залежить час найближчий, та не завжди від тебе. І раптом все змінилось навколо, Проблеми, ціни, сни сподівання, Роз’їхалися, як діти в школу, Що першим було стало останнім. Їй у Варшавські спальні райони, Йому Москву бетоном залити, Але кохання у таксофонах Приречене не довго прожити. Куди ведуть строкаті дороги? Чому ви заблукали у світі? Вас сотні, тисячі, вас мільйони В Ізраїлі, Канаді, на Кріті. Є спогади про те, як було все, Надії є на те, як все буде. Нас доля стрімко течією несе, Бо ми є не титани, ми люди. Припев - 3 раза Вона носила квіти в волоссі, І ними грався він і ще вітер. Здавалося, давно вже дорослі, Але кохали щиро мов діти. | ТональностьСбросить Размер шрифтаСбросить Аппликатуры аккордовA A# D F#7 G G#m G#m7 Hm Hm7 |